Сьогодні навіть найконсервативнішим у сфері техніки людям доводилося хоча б краєм вуха чути такі поняття, як «Мультирум», «Розумний Дім», «Smart House».
На жаль, чути – це одне, а чітко уявляти, що це насправді, – зовсім інше.
ДЛЯ ПОЧАТКУ ЗВЕРНІМОСЯ ДО ІСТОРІЇ…
Саме поняття “розумний” будинок (англ. smart house) не таке вже й молоде. Воно виникло США на початку 70-х років минулого століття, в надрах “Інституту інтелектуальних будівель”. На той момент під розумним будинком малося на увазі “будівля, що забезпечує продуктивне та ефективне використання робочого простору…”.
Однак роком народження сучасного “розумного” будинку можна вважати 1978 рік, коли в США компанії Х10 USA і Leviton розробили технологію, що отримала назву Х10, і почали виробництво приладів для управління побутовими приладами по проводах побутової електромережі.
У той час ці розробки набули поширення лише на території США, оскільки обладнання працювало при напрузі 110 В та частоту мережі 60 Гц (американський стандарт електромережі). Тим не менш, саме цим фірмам людство зобов’язане появою “неймовірних чудес прогресу” – дверей, що автоматично відкриваються, що включається по бавовні світла та інших “фокусів”, якими заможні американці дивували своїх гостей.
На той момент технологія X10 (існуюча досі) була революційною. Але можливості її були дуже обмежені, і переважно вона використовувалася для управління освітленням. Але у зв’язку зі зростаючими запитами користувачів виникала потреба в нових можливостях. 1992 року це призвело до появи стандарту шини побутової електроніки (Consumer Electronic Bus, CEBus). Сьогодні комунікаційний протокол CEBus передбачає передачу керуючого сигналу по проводах побутової електромережі, кручений парі, коаксіальному кабелю, в радіочастотному або інфрачервоному діапазоні.
В наш час, окрім згаданих тут технологій (модернізованої, але всі хе досить “повільної” X10, а також CEBus), існують і інші, на базі яких можлива реалізація концепції “інтелектуального” будинку.
Як приклад найбільш потужної функціонально і одночасно гнучкої системи подібного роду, можна навести апаратуру американської фірми Crestron, яка відповідає вимогам найвибагливіших клієнтів.
У Європі найпоширенішим є протокол EIB (абревіатура від англ. European Installation Bus). Сьогодні, мабуть, це головна європейська платформа, на якій здійснюється будівництво “розумних” будинків. Інша її назва – Instabus.
Обладнання цього стандарту випускають провідні європейські виробники в галузі електротехніки та автоматики: ABB, Siemens, Gira, Merten, Berker, Jung та ін.
